Що таке DDoS-атака? Розподілена атака відмови в обслуговуванні спрямована на те, щоб вичерпати ресурси сервера або каналу зв’язку й зробити сайт недоступним для відвідувачів.
Мета нападника майже завжди прагматична — вимагання, конкурентний саботаж або політичний тиск. Особливу актуальність проблемі надає стрімке зростання масштабів і частоти атак: згідно зі звітом Cloudflare за I квартал 2025 року, кількість зафіксованих DDoS-атак зросла на 358 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а пікове навантаження досягло рекордних 6,5 Тбіт/с, що приблизно співмірно із сумарним трафіком великого провайдера.
Для будь-якого бізнесу навіть хвилинний простій означає втрату продажів, погіршення позицій у пошуку та підрив довіри клієнтів, тому власникам сайтів необхідно заздалегідь будувати багаторівневу оборону.
DDoS-атака використовує розподілену мережу пристроїв — від зламаних серверів до інфікованих IoT-гаджетів — для одночасної відправки величезної кількості запитів. Сервер не встигає їх обробляти, черга зростає, а звичайні користувачі отримують помилки тайм-ауту.
Розрізняють такі ключові типи DDoS-атак:
Мета таких атак полягає в перевантаженні мережевого каналу або сервера великим обсягом трафіку з наміром повністю зайняти пропускну здатність і заблокувати доступ для звичайних користувачів. Приклади включають UDP-флуд, за якого надсилаються численні пакети на випадкові порти, ICMP-флуд з безперервною відправкою echo-запитів, а також DNS Amplification, коли DNS-сервери використовуються для пересилання багаторазово посилених відповідей жертві.
Цей тип атак використовує вразливості мережевих протоколів, таких як TCP, UDP і ICMP, на мережевому та транспортному рівнях моделі OSI. На відміну від об’ємних атак, вони спрямовані не на канал, а на виснаження системних ресурсів сервера, наприклад таблиць з’єднань або пам’яті. Найвідоміші варіанти: SYN-флуд, за якого створюються незавершені TCP-з’єднання, і Smurf-атака, що використовує широкомовні запити ICMP для створення множинних відгуків.
Ці атаки спрямовані на взаємодію з вебдодатками й сервісами, відтворюючи поведінку звичайних користувачів у масовому масштабі. Їхнє завдання — перевантажити обчислювальні потужності сервера на рівні додатків. Приклади включають HTTP-флуд із великою кількістю GET або POST-запитів, Slowloris, за якого з’єднання утримуються відкритими за допомогою незавершених заголовків, а також атаки на DNS-сервери, що викликають збої у процесі обробки доменних імен.
Як визначити DDoS-атаку? Існують характерні ознаки:
Наслідки залежать від стійкості ресурсу. Наприклад, інтернет-магазини в середньому втрачають до 9 % виручки за перші дві години простою. SEO-фахівці фіксують просідання позицій через помилки 5xx, які отримують пошукові боти.
До цього додаються непередбачувані витрати — рахунок від CDN або провайдера за перевищення трафіку, не кажучи вже про репутаційні ризики, які важко виміряти цифрами.
Способи захисту від DDoS-атак можна поділити на три плани:
По-перше, апаратні й програмні рішення локального рівня: високошвидкісні NGFW з функцією rate-limiting, IPS з розпізнаванням аномалій, фільтрація пакетів на рівні ядра (ipset, nftables) і балансувальники, які підтримують автоматичне black-hole-routing при досягненні порогу.
По-друге, хмарні сервіси очищення трафіку, такі як глобальні CDN-платформи, спеціалізовані scrubbing-центри й пропозиції IaaS-провайдерів на кшталт AWS Shield Advanced; вони перенаправляють потік через розподілені вузли та відкидають шкідливі пакети ще до входу у ваш сегмент — метод залишається найпопулярнішим завдяки швидкій масштабованості.
По-третє, важливі організаційні заходи: необхідно заздалегідь підготувати план реагування, призначити відповідальних, проводити регулярні тренування з моделюванням DDoS-навантаження, впровадити багатофакторну автентифікацію для доступу до адмін-панелей і укласти договір із хостером про можливість термінового збільшення пропускної здатності.
Суттєву роль також відіграє вибір хостингу — надійна інфраструктура здатна витримувати аномальні навантаження й оперативно підключати фільтрацію. Хостинг Qhost належить до числа таких рішень і вважається одним із найстійкіших на ринку, завдяки чому мінімізується ризик простоїв навіть в умовах атаки.
Ефективний захист сервера від DDoS-атак спирається на ключові питання, які допоможуть визначити пріоритети й сформувати бюджет:
Відповіді на ці питання допомагають обрати відповідний рівень захисту. Для невеликих сайтів, наприклад блогів, буде достатньо базового WAF і налаштування лімітів за швидкістю з’єднань. Великим проєктам, таким як маркетплейси, варто розглянути гібридний підхід — локальна фільтрація в поєднанні з хмарним scrubbing-центром, що дозволяє не залежати від одного постачальника й адаптуватися до різних сценаріїв атаки.
Дізнайтесь більше як купити домен, хостинг, VPS або виділений сервер.
Завчасна підготовка може знизити потенційні збитки від DDoS-атаки кардинально. Наявність плану реагування, налаштованих систем захисту й навченого персоналу дозволяє скоротити час простою з годин до хвилин, мінімізуючи фінансові втрати й репутаційну шкоду.
Організаційні заходи включають розробку чіткого плану реагування на інциденти, який визначає ролі та обов’язки співробітників, а також регулярне проведення тренувань і моделювання атак. Важливо також мати налагоджену комунікацію з хостинг-провайдером і провайдерами захисту.
Ключова відмінність у тому, що раннє виявлення дозволяє превентивно увімкнути захисні механізми, фільтруючи шкідливий трафік до того, як він перевантажить систему. Реагування ж на вже активну атаку означає, що сервіс, найімовірніше, вже зазнає перебоїв, і зусилля спрямовані на мінімізацію простою та відновлення працездатності.
Для вебдодатків із великим обсягом користувацьких даних найбільшу загрозу становлять атаки прикладного рівня (Application Layer Attacks), такі як HTTP-флуд або атаки на API. Вони імітують легітимні запити, але в величезній кількості, перевантажуючи бази даних і обчислювальні ресурси сервера, відповідальні за обробку даних.
Неочевидні наслідки включають збільшення операційних витрат на відновлення й масштабування інфраструктури, зниження продуктивності праці співробітників через недоступність внутрішніх ресурсів, а також підвищений ризик витоку даних, якщо атака використовувалась як відволікаючий маневр для більш цілеспрямованих кіберзлочинів.